Синдром Горнера — це поєднання ознак, які виникають, коли порушується робота симпатичних нервів, що йдуть до ока. Сам по собі зір він зазвичай не знижує, але часто стає першим сигналом іншого, важливішого захворювання. Тому будь-який новий синдром Горнера потребує з’ясування причини.
Що таке синдром Горнера
До ока й повіки йде довгий ланцюжок нервових волокон — симпатичний шлях. Він починається в головному мозку, спускається до грудної клітки, огинає верхівку легені, піднімається вздовж сонної артерії на шиї й закінчується біля ока. Ці нерви трохи піднімають повіку, розширюють зіницю в темряві й регулюють потовиділення на обличчі. Якщо шлях ушкоджується на будь-якій ділянці, з одного боку обличчя з’являються характерні зміни. Це і є синдром Горнера. Важливо: він не є окремою хворобою, а лише наслідком того, що щось перервало цей нервовий ланцюжок. Тому лікаря цікавить не стільки сам зовнішній вигляд ока, скільки те, на якому саме рівні шляху — у грудній клітці, на шиї чи в мозку — сталося ушкодження. Від цього залежить, яке обстеження потрібне й наскільки терміново.
Причини
- Пухлина верхівки легені, яка тисне на нервові волокна.
- Розшарування сонної артерії — небезпечний стан, що може бути ургентним.
- Порушення кровообігу або пухлина у стовбурі мозку.
- Захворювання чи травми шиї, операції на щитоподібній залозі або сонній артерії.
- Пошкодження нервів під час пологів (у дітей).
- Іноді причину знайти не вдається — тоді потрібне спостереження.
Симптоми
- Птоз — легке опущення верхньої повіки з одного боку, око виглядає «примруженим».
- Міоз — звужена зіниця з ураженого боку; зіниці стають різними за розміром (асиметрія зіниць), особливо помітно у напівтемряві.
- Ангідроз — знижене або відсутнє потовиділення на відповідній половині обличчя.
- Іноді — легке «западання» ока, почервоніння або відчуття закладеності на цій половині обличчя.
Чому це нейроофтальмологічний стан
Синдром Горнера — це насамперед важливий маркер. Зіниця й повіка «розповідають» лікарю про стан нервів на всьому шляху від мозку до ока. Оцінити ці ознаки, зіставити їх з іншими симптомами й вирішити, де саме шукати причину, може нейроофтальмолога — лікар, який працює на межі офтальмології та неврології. Саме він відрізняє нешкідливі варіанти від тих, що вимагають термінового обстеження.
Діагностика
- Огляд і порівняння зіниць та повік в різному освітленні.
- Фармакологічні проби зіниць — закапування спеціальних крапель, реакція на які підтверджує синдром Горнера й підказує рівень ушкодження.
- Візуалізація симпатичного шляху — МРТ або КТ головного мозку, шиї та грудної клітки.
- Обстеження судин шиї (сонних артерій), коли є підозра на їх розшарування.
- За потреби — консультації невролога, судинного хірурга чи інших фахівців.
Лікування
Окремого лікування «самого птозу чи міозу» при синдромі Горнера зазвичай не проводять — лікують причину, яка його викликала. Якщо це пухлина, розшарування артерії чи запалення, лікар спрямовує зусилля саме на основне захворювання. Тому головне завдання — не «прибрати» зовнішні ознаки, а з’ясувати, чому вони виникли. Після усунення причини прояви можуть частково або повністю зменшитися. У деяких випадках залишковий легкий птоз згодом за бажанням пацієнта можна скоригувати. Не варто самостійно намагатися «лікувати» опущену повіку чи різні зіниці краплями чи народними засобами — це не усуває причину й лише відтягує потрібне обстеження. Найправильніший крок — вчасно показатися фахівцю, який складе план діагностики.
Коли звертатися терміново
Особливо небезпечний раптовий синдром Горнера, який поєднується з болем у шиї, потилиці чи голові, запамороченням або порушенням мовлення. Таке поєднання може означати розшарування сонної артерії й потребує невідкладної допомоги, щоб виключити загрозу інсульту. Не чекайте — зверніться по медичну допомогу якнайшвидше.
Німецька очна клініка, телефон 0 800 507 670, сторінка послуги «Консультація нейроофтальмолога».
